Голова Компаніївського районного суду Вадим Червонописький: про себе, декларацію та роботу суду

 

Після опублікування на сторінках нашого сайту відвертого інтерв’ю з новопризначеним очільником Компаніївського районного відділку поліції Володимиром Хвостовим, ми отримали повідомлення від понад 10 мешканців району з проханням зробити аналогічний матеріал з головою Компаніївського районного суду Вадимом Червонопиським. А редакція Компаньюз завжди готова працювати на задоволення інтересів наших читачів.

  • Досить скромний, молодий, енергійний, впевнений у собі посадовець залюбки погодився розповісти про себе та надати відповіді на інтригуючі питання.

– Вадиме Сергійовичу, давайте розпочнемо з найцікавішого – розкажіть трохи про себе та свій трудовий шлях?

– Я народився в м. Черкаси в родині військового. На той момент мій батько повернувся з Афганістану, де під час проходження служби в результаті підриву на ворожій міні втратив обидві ноги. Після розвалу Радянського Союзу в 1995 році моя родина переїхала до м. Києва, де, власне, вже я і закінчив школу. Згодом вступив до Національної академії внутрішніх справ України та отримав вищу юридичну освіту. Другу вищу освіту здобував у Київському національному університеті ім.І. Гетьмана, маю диплом економіста, а також на підставі базової юридичної освіти здобув звання магістра в Одеській Національній юридичній академії (Інститут підготовки професійних суддів, заочно). Тож загалом маю три вищі освіти, улюблену роботу, дружину та доньку.

Свій трудовий шлях розпочав в Печерському районному відділі поліції, де більше двох років пропрацював оперуповноваженим ВБЕЗ (відділ по боротьбі з економічними злочинами). Потім протягом 3-х років обіймав посаду помічника судді Окружного адміністративного суду м. Києва, після переведення судді, перейшов працювати його помічником до Київського апеляційного адміністративного суду, а через рік влаштувався на роботу до Вищої ради правосуддя (на той час Вища рада юстиції). Пропрацювавши майже три роки у Вищій раді правосуддя на посаді спеціаліста відділу звернень громадян, прийняв участь у конкурсі та був призначений суддею Компаніївського районного суду.

– Який шлях треба пройти, аби стати суддею і чи є складною ця процедура?

– Так, процедура складна і займає досить багато часу, але то не стає перешкодою, якщо є бажання. По-перше, Конституція України передбачає, що кандидатом на посаду судді може бути особа з вищою юридичною освітою, яка досягла 30 річного віку та має не менше 5 років стажу роботи. Для участі в конкурсному відборі на першому етапі необхідно скласти іспит, за результатом якого визначається рейтинговий бал кандидата. На підставі цього рейтингового балу кандидат зараховується до резерву, і коли відкриваються вакантні посади в судах по всій Україні, кандидати подають заяви на призначення. Згідно процедури, призначення отримує кандидат, рейтинговий бал якого є найвищим серед претендентів. При цьому слід зауважити, що подати свою кандидатуру одразу на кілька конкурсних місць неможливо. Тому, якщо особа програла в конкурсі – має чекати наступного відкриття.

– Як довго ви долали цей шлях, і чому обрали саме Компаніївку?

– Перша моя заява була направлена до Черкаського районного суду, оскільки я родом звідти та маю там родинні зв’язки, але не вдалося – мене випередили буквально на півбалу, – з ноткою жалю говорить Вадим Сергійович. – Незважаючи на те, що моєю давньою метою було бажання стати саме суддею, я вже планував покинути цю ідею та присвятити себе будь-якій іншій справі, оскільки час йшов невпинно. Вирішив зробити ще одну спробу і все. Саме тоді відкрилось 8 вакантних посад суддів у Кіровоградській області, у тому числі у Компаніївському районному суді. Мене це влаштовувало, оскільки, по-перше, це відносно недалеко від тих же Черкас та й від Києва, а по-друге, на той момент я не був прив’язаний до столиці, тож міг поїхати працювати в інший регіон. Загалом я пройшов шлях від кандидата до призначення суддею за два з половиною роки.

– Зараз в суспільстві досить жваво обговорюється заробітна плата суддів, розмір якої збільшився в рази з початком судової реформи. Скажіть, чи дійсно нині судді отримують сотні тисяч гривень за окладом?

– Наразі оклади суддів змінились лише на папері, реальні зміни відбудуться лише тоді коли судді пройдуть процедуру кваліфікаційного оцінювання. А взагалі заробітна плата судді складається з посадового окладу (10 прожиткових мінімумів), надбавки за загальний трудовий стаж, та надбавок за науковий ступінь в розмірі 15% (якщо такий є) і доступ до таємниці -10%. Що стосується особисто мене, то я маю посадовий оклад та 10% надбавку за адміністративну посаду, як голови суду, тож розмір моєї місячної зарплатні складає близько 16 тис.гривень.

– Досить цікавою позицією у вашій декларації за 2016 рік є відображення подарунку в грошовій формі в сумі 600 тис. гривень. Розкажете, хто та з якого приводу подарував таку значну суму грошей?

– Звичайно, це не є секретом – усміхається Вадим Сергійович. Восени 2016 року я одружився. Мої батьки на той час продали квартиру м. Києві. Частину грошей батько і мати презентували мені в якості весільного подарунку, який задекларував відповідно до чинного законодавства.

– Чи плануєте найближчим часом скласти іспити та пройти процедуру кваліфікаційного оцінювання?

– На кінець квітня поточного року заплановано ВККСУ моє кваліфікаційне оцінювання та оцінювання судді Компаніївського районного суду Оксани Ревякіної (у якої закінчився 5 річний термін). Щодо Ірини Мумиги поки що Вища кваліфікаційна комісія не визначилась з датою проведення даного оцінювання.

До речі, деякі ЗМІ розповсюдили дезінформацію стосовно звільнення Ірини Мумиги, спростування якої є на офіційному сайті Компаніївського районного суду. Ірина Миколаївна в листопаді минулого року дійсно планувала піти у відставку, але Вища рада правосуддя відмовила їй у поданні. Тому наразі всі суддівські посади в Компаніївському районному суді зайняті.

У вашій декларації за 2016 рік немає відомостей про житло на території Кіровоградської області. Тож де мешкає голова Компаніївського районного суду та як добирається на роботу?

– До початку 2017 року я проживав один, та користувався кімнатою в квартирі товариша, а починаючи з січня 2017 року ми разом з дружиною повноцінно користуємося всією квартирою, орендної плати за яку не сплачуємо, а лише комунальні послуги. Саме тому в декларації немає відомостей про оренду житла. На роботу щодня добираюсь власним автомобілем, дорога займає близько півгодини.

– Чи не плануєте все ж таки переїхати до Компаніївки?

– Наразі відомо, що президентом затверджений план по територіальному укрупненню судів. Тому Компаніївського районного суду як окремої структурної одиниці в майбутньому не передбачено, але як саме буде проходити реформа, поки невідомо. Тому питання переїзду поки залежить від результатів майбутнього кваліфікаційного оцінювання і результатів реформи адміністративного поділу. Якщо все складеться добре, то, можливо, і буде прийнято рішення про переїзд.

– Як суд буде працювати у майбутньому залежить від законодавців. А як він працює зараз?

– Суд працює абсолютно відкрито і прозоро. Кожен бажаючий може ознайомитися з інформацією про роботу Компаніївського районного суду на офіційному сайті. Окрім того, кожен громадянин може бути присутнім на судовому засіданні. Для цього потрібно лише повідомити про свій намір секретаря судового засідання. При цьому громадянин не мусить надавати жодних документів, а лише мати пристойний вигляд, та дотримуватись правил поведінки у суді.

– Ну, і на станок: Що хотілось би порадити нашим громадянам?

– Хочу зазначити, що основним завданням суду є встановлення законності та справедливості. Тому не варто боятись суду, і в разі виникнення якихось спірних моментів – звертайтесь до суду, не вирішуйте свої питання поза правовим шляхом. Двері до суду завжди відкриті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *