Новий очільник поліції: хто він, та що має на меті

Нещодавно на сторінках нашого сайту ми повідомляли про те, що в Компаніївський районний відділок Долинського відділу поліції було призначеного нового начальника. Зацікавленість наших читачів його персоною змусила редактора нашого сайту напроситись на інтерв’ю до Володимира Олександровича Хвостова, і він залюбки погодився поспілкуватись. Що є справжнісіньким дивом для посадовців у нашому районі, а стосовно поліціянтів – то взагалі нонсенс. Але ж приємний – з суспільством від нині рахуються, чують його голос, та відповідають на питання!

А ще, він справляє враження чоловіка, який нічого не боїться, та здатен захистити від усих напастей! Саме таких обожнюють жінки, та покладають надію “наші” матері.

Майже кожен пересічний громадянин звик бачити поліцейських в образі суворих, та в силу професійного досвіду – дещо брутальних чоловіків. У випадку з Володимиром Олександровичем при першій зустрічі складається абсолютно протилежне враження – досить стримана молода людина міцної статури, з приємним рівним голосом та майже постійною посмішкою на обличчі.

-Володимире Олександровичу, розкажіть, будь ласка, трохи про себе.

– Я народився в 1983 році, в м. Кіровоград (нині Кропивницький), отримав вищу юридичну освіту у Київській Національній академії внутрішніх справ. Маю звання підполковника поліції, та чималий досвід роботи органах, зокрема і на керівних посадах. Останнім часом працював начальником управління карного розшуку кримінальної поліції ГУ НП в Кіровоградській області. А до цього очолював слідчий відділ Маріупольського ГУ НП в Донецькій області. Мешкаю у Кропивницькому. Люблю свою роботу, – посміхається Володимир Олександрович, – та на 100% віддаюся улюбленій справі.

– Вас призначили на посаду 5 березня, скажіть, які перші висновки у Вас склались про колектив? Чи готуєтеся до співпраці з місцевою владою?

– Перше враження в цілому позитивне, в колективі працюють досвідчені фахівці, з якими, на мою думку, можна побудувати міцну команду. Днями познайомився з головою райдержадміністрації Олександром Морозом та головою Компаніївської ОТГ Олександром Маслюковим, одразу знайшов з ними спільну мову. Вважаю, що спільними зусиллями ми зможемо впровадити на території селища, а з часом і всього району, програму «Безпечне місто». Наприклад, незабаром у Компаніївці з‘являться завдяки цій програмі камери відеоспостереження. Це значно прискорить розкриття великої кількості злочинів і стане предметом запобігання їх вчинення.

– Які конкретно плани хотілося б втілити найближчим часом?

– Ознайомлююсь з територією району, днями відвідав кілька найвіддаленіших сіл, поспілкувався з головами сільських рад. Насамперед планую вивчити проблематику кожного населеного пункту. З цією метою хочу провести зустріч у форматі діалогу з головами сільських та селищної ради, адже з власного досвіду знаю, що взаємодія місцевих посадовців з поліцією є досить важливим фактором в роботі кожного з нас.

– Для того, аби отримати високу керівну посаду в правоохоронних органах, зазвичай кандидатів тимчасово відправляють на периферію. Чи не є ваше нинішнє призначення сходинкою до більш поважної посади?

– В моєму випадку це скоріше сходинка в зворотному напрямку, – життєрадісно усміхається очільник поліції, – але на даний момент мене це влаштовує. Якщо мені сподобається місцевий колорит, то, можливо, навіть переїду жити в Компаніївку!

– Останнім часом наш район є досить депресивним в плані криміногенної обстановки, почастішали випадки крадіжок, вандалізму та розбійних нападів. Чи не виникло у вас відчуття остраху в момент коли вас призначили на посаду начальника поліції саме нашого району?

– Острах з приводу робочих моментів я відчував напевно один раз в житті, і це було під час протистояння в Маріуполі в 2014 році. Я тоді працював начальником слідчого відділу Маріупольського ГУ НП. Коли ми з колегами заїхали в «порожнє місто», – посерйознішав Володимир Олександрович, – а на околицях лунали залпи зброї та вибухи, стало просто моторошно. А Ви кажете – депресивний район…

Щоб район не був депресивним, працювати треба. На Компаніївщині завершується місячник добровільної здачі зброї – а нам нема про що сказати навіть три слова про результати. Бо їх просто нема. – Шкода буде потім, а «потім» обов’язково настане!

Триває операція «Мігрант», адже чимало людей, які чинять злочини, не є громадянами України, тому пріоритетним своїм завданням вважаю виявлення, та запобігання схемам втілення планів цих осіб.

Ви, напевно, знаєте, як під стінами райвідділку 5 жовтня минулого року мітингували жителі Компаніївки. Тоді представники спілки учасників АТО звинувачували поліцейських в доведенні до самогубства їхнього побратима. Якими були б ваші дії в тій ситуації?

– Звичайно, мені відомо про той випадок, але той пікет, як на сторонній погляд, більш походив на спробу захоплення адмінбудівлі, де зберігається секретна інформація та зброя. Аби до відділку прийшло 3-5 чоловік, а основна маса при цьому мирно пікетувала зовні, я б стовідсоткового пішов на діалог і надав би відповіді на всі питання мітингувальників. А оскільки окрім хаосу в натовпі, від якого не знаєш чого очікувати, там не було жодного конструктиву – вважаю, що Володимир Гавриленко на той момент ретельно виконував свої прямі обов’язки і я вчинив би так само.

– У вашому нині вже відділку значна частина співробітників мешкають в Кропивницькому і мусять щодня долати відстань до робочого місця майже в 30км. Місцеві громадські діячі вже якось заявляли, що вони не користуються громадським транспортом, а пересуваються на власних іномарках. Невже заробітна плата покриває такі витрати, звідки гроші на пальне?

-Так, в основному у відділку працюють мешканці обласного центру. Але наскільки я побачив, то їздять вони по 4-5 чоловік в одному авто. А тепер порахуйте: середня вартість автобусного квитка становить 30 гривень, помножте цю суму на 2 (проїзд в обидва краї) і помножте на 5 чоловік, і вийде 300грн. Я гадаю, що спільно заправивши авто на 10л. пального можна приїхати на роботу два дні підряд. А загалом Ваше питання дуже дивне, оскільки багато мешканців Компаніївки також працюють в місті і щодня витрачають ті ж 60 гривень на дорогу.

-А яким автомобілем володієте ви, певно теж маєте іномарку?

– Я Вас, мабуть, розчарую. Підійдіть до вікна, он бачите сріблястий Daewoo Lanos?! То і є мій автомобіль.

– Ну і наостанок, що б хотілось змінити та покращити у відділку?

– Як ви могли самі побачити, приміщення райвідділку терміново потребує як косметичного, так і капітального ремонту. Хотілося б привести його до ладу, бо ж в добрих умовах – добре й працюється. Ну і звичайно, оновити б автопарк, бо наразі отримали лише одну сучасну Skoda Rapid для групи швидкого реагування. Але і це вже добре.

– А похвалитеся тією новенькою автівкою?

Так, звичайно. Чому б ні.

 

Залишити відповідь